scheise

Миротворче

Після армії Кеча влаштували працювати в МВС, на шикарну синекуру, де він сидів у кабінеті в капцях. Та потім настала Незалежність, побудова капіталізму, Кеч шукав себе в бізнесі, не знайшов і вернувся в МВС, але вже простим дільничним. А тут почалася війна в Югославії, KFOR, ООН і все таке. На додачу, треба було туди ще й поліції - називалося UNPROFOR. І Вкраїні виділили квоту: спрямувати в колишню СФРЮ сорок поліцаїв зі знанням англійської мови. Якщо ви ще не регочете, то можна. Бо 40 міліціонерів (!) зі знанням англійської (!). Але був Кеч! І він записався. Пройшов курси, поїхав. Служив у якомусь сербському анклаві на території чи то Хорватії, чи то Боснії. Служба полягала в тому, що виїжджав на розслідування злочинів з місцевою сербською поліцією - це в спокійний час. А коли мали налетіти американські бомбовози, то Кеча брали за рученьку й приковували кайданком до артилерійського складу чи сховища паливно-мастильних матеріалів. Та й у спокійний час було незатишно, бо він наймав квартиру поряд з казармою, і вечорами сербські вояки напивалися сливовиці й стріляли в небо з АКМів, намагаючись зобразити мелодію: Та-та, та-та-та, та-та, та-та-та. Два бронежилети на вікні, міцно стиснутий сфінктер і давні звички вимагали розслабухи - бухла й сексу. Тим більше, що напередодні розійшовся з жінкою. А що було добре в UNPROFOR - платня 180 доларів на добу. Проти 6 млн. купонокарбованців ($30) на місяць удома. У перші ж вільні дні Кеч поїхав у Загреб, за 115 доларів замовив проститутку - виявилась вісімнадцятирічна, і Кеч, угамувавши хіть, як дитя русской культури, прочитав дівчині моралізаторську лекцію: "А зачєм ти ето дєлаєшь? А пачєму би тєбє нє пайті учіться?" Чи то її відповідь, чи то загребські розцінки на комерційний секс розчарували Кеча, і він вирішив їздити по втіхи в Київ - навіть з дорогою це було дешевше. Під час кожного щомісячного візиту накупляв тут газет з оголошеннями і вечорами вирізав різні "Чарівні сумують" та "Гувернантки для самотніх чоловіків". І під автоматну музику за вікном клеїв витинанки на UNPROFORівський скоч (див. фото). У Києві зупинявся в мене, сідав за апарат і накручував номери з оголошень. Причому, гад, в якихось спеціалісток лишив мій телефон, одна з них подзвонила, питаючи Кеча, а коли я сказав, що його нема, почала жалітися на Кечів неортодоксальний підхід до продажної любові: наймав по 5-6 дівиць, садив їх у ванну, сам ставав на табуретку й обпісював їх згори. :( Іще одне негарне був учинив: коли я не бачив, знайшов мою телефонну книжку і накрутив кілька номерів моїх знайомих дівчат, пропонуючи їм провести з ним певний час за 30 доларів. І що дивно: дівчата, які в мене проходили в рубриці "скромні, цнотливі" не кидали з обуренням слухавку, а радісно підтримували розмову - я саме був зайшов і з інтересом прислУхався. "А що ми будемо робити? А де? А хто вам дав цей номер? А який ви?"
Яка ж мораль цієї розповіді? Ага, згадав. В одному з наклеєних оголошень писало: "Обучаю фриволите". Мене й Кеча оголошення так заінтригувало, що по приїзді це був найперший номер, який він набрав. Обізвався старечий голос... Виявилося, що фріволіте - то якийсь вид плетива з ниток. Облом.
scheise

П'яна лєнініана

У нас в армії був один прикметний "дворічний охотник" (так ми, зі Швейка, себе називали). Цілковито лисий у 23 роки, за що мав од кадрових офіцерів прізвисько "Юбілєйний" на честь металевого ювілейного рубля з Лєніном, любитель шарового бухла і легкодоступних дівиць.
Ми в цьому есеї будемо його для зручності звати Кеч. Оскільки Кеч неабияк бухав, то користувався в кадрового офіцерства авторитетом, через що старшим лейтенантом став набагато раніше за більшість з нас, і через що не раз виходив сухий з води. Наприклад, заступив п'янючий у караул і попався "провєряющєму" з дивізії. Тут же примчало командування батальйону, звеліло Кечеві хекати в емальованого кухля, довго того кухля з мудрим виглядом нюхало, щоб урешті проректи: "Пєрєгар вчєрашній". Або: якось п'яного Кеча знайшов патруль, коли він повзав по центральній вулиці. Командир батальйону його виправдав: "Он же полз в направлєнії часті!". І нічого Кечу не було, він і далі "бездоганно" служив, навіть вступив у партію - неабиякий плацдарм для дальшого кар'єрного росту. Бухання не дуже сприяло другому його хоббі - сексу. Часто з перепою нє било гард-она - мався на увазі hard on, бо Кеч закінчив романо-германський факультет одного з південних університетів і любив повставляти в репліки англійські слова. Або того гард-она вистачало щоб потішити чергову дівулю тільки "на полфьодора". І дуже рідко коли вдавалося "по самиє патісони". А ще Кеч був стукач, про що радісно по п'янці зізнавався. Ми все одно з ним дружили, бо більше не було з ким, а чувак він був веселий і "неквадратний". Та й краще знати, хто в колі стукач, аніж здогадуватися.
У Кеча в тому місті, де ми служили, жила рідна бабка. Бабка була видатна комуністка ледь чи не з 1917 року, здається, персональна пенсіонерка, і в її двокімнатній хрущовці "трамвайчиком" у вітальні висіла на всю стіну картина "Лєнін чітаєт газєту Правда" - у півтора раза більша за 120х200 см оригіналу.
Бабка часто лягала в лікарню або їздила по путівці в санаторії, і тоді Кеч у вільній квартирі влаштовував оргії - з легкодоступними дівицями, морем бухла, однак без блек-джеку. З дівицями розважався по-швейківськи: тупою бритвою брив їм лобки, вставляв у дупи гребінці - робив з них русалок. Можна уявити, на що ставала схожа квартира. Та перед самою випискою бабки з лікарні чи з санаторію все сумлінно прибиралося, всі сліди буйства ретельно знищувалися, помешкання набувало первісного аскетичного вигляду. Але якось Кеч не встиг... Бабка приїхала раніше і застала вранішню картину: гори порожніх пляшок, купи голих дівок з гребінцями в дупах, сонно-п'яних Кечевих цивільних дружбаків... Бабка не вмерла. Бабка проявила міць революційного характеру, пішла в райком партії і написала заяву, щоб онука виключили з лав КПРС. Отакі були колись крицеві люде.
P.S. Кеча не виключили. Викрутився.
scheise

Мокро й сухо.

Частина перша.
МОКРО.
"Зелені Карпати" тому зелені, що дощові. Це кожен знає. Коли дощі, то багато трави й багато грибів - гуцулам (і бойкам, і бойкам!) це добре. А туристам погано. Ото раз на кілька років вирвешся в ті гори, а воно ллє і ллє, ллє і ллє, і туман, і не видно ніякої карпатської краси. Один раз, наприкінці вересня, було таке, що вечір мене застав прямо в селі Бистриця, і не було де поставить намет, то я перейшов річечку - води було по кісточки - і став на протилежному березі. На високому - десь півтора метра.
Collapse )
Soneczko

Дорога в Китай

Якось мені майже не траплялося бувати за кордоном. Ну хіба що в Польщі, Болгарії, Чорногорії та двічі бував у Царгороді. І не дуже й хотілося. Тому рідні та знайомі буквально випихали мене штурханами на Sino-Foreign Audiovisual Translation and Dubbing Cooperation Symposium у Шанхай. Таки випхали - і правильно зробили.
Я, звісно, дика людина супроти бувалої в бувальцях нинішньої молоді, багато чого бачив уперше, тому й описуватиму так, як описували в совіцькі часи наші співвітчизники, які сподобилися побувати закордоном.
Collapse )
scheise

Шанхайські новини

Сьогодні було відкриття фестивалю. Епічно. Але персонажі такі, що нашим героям сайту Рагу.лі лишається тільки вдавитися із заздорості. Були дві зірки:Джекі Чан та Майк Тайсон. Тайсона я сфотав. Жюрі фестивалю очолив кацапський режисерун Зягінцев, прізвище якого ніхто з присутніх не міг вимовити.
scheise

Не знаю, хто де, а я в Шанхаї.

У нас пов'язаний з Шананхайським міжнародним кінофестивалем симпозіум з питань китайсько-міжнародної співпраці з кінотелеперекладу та дубляжу. Мабуть, почну перекладать з мандаринської.
у Шанхаї класно. Особливої екзотики нема, місто як місто, навіть у Болгарії її більше. Але китайські харчі - це щось неземне.
І прикре - після кількох днів тут ще більше стверджуюсь на думці, що більшість українців - дегенерати й недолюдки, яким місце в Лугандоні.
arbeit

Як далі жить?

Невідомі в неділю, 2 листопада, викрали ворота концтабору Дахау, де зараз меморіальний комплекс, з написом Arbeit macht frei ("Праця звільняє"), повідомляють німецькі ЗМІ.
tvi.ua/new/2014/11/02/nevidomi_vkraly_vorota_konctaboru_dakhau_z_napysom_arbeit_macht_frei