scheise

Журнал о.Негребецького

Previous Entry Share Next Entry
Мокро й сухо.
scheise
nehrebeckyj
Частина перша.
МОКРО.
"Зелені Карпати" тому зелені, що дощові. Це кожен знає. Коли дощі, то багато трави й багато грибів - гуцулам (і бойкам, і бойкам!) це добре. А туристам погано. Ото раз на кілька років вирвешся в ті гори, а воно ллє і ллє, ллє і ллє, і туман, і не видно ніякої карпатської краси. Один раз, наприкінці вересня, було таке, що вечір мене застав прямо в селі Бистриця, і не було де поставить намет, то я перейшов річечку - води було по кісточки - і став на протилежному березі. На високому - десь півтора метра.

Оце та річечка. І видно, що дощ моросить. І моросив він перед тим цілий день, і після цього знімка йшов цілу ніч. Уранці прокидаюся - а замість річечки - ріка. Вода - аж до отого тину. Реве, мчить, несе колоди, вирвані з корінням дерева, каменюки. Я в один бік - може, там є кладка чи місток? Нема, лужок, на якому я стояв, упирається в круту скелю. Я в другий бік - та сама історія. Виявилося, що річка мене відрізала. Навпроти хати - село ж! - а людей нема, щоб спитати дороги. Поховалися від дощу. Бачу - нема ради, треба форсувати. Взуваю я "панчохи" від ОЗК, злазю з крутого бережка... Тільки ступив крок - і по самі... не по пояс, трохи нижче. А я ж перед цим був такий екологічний - збирав у горах чуже сміття й ніс його з собою велику чорну торбу... Та, опинившись у воді, з переляку кинув ту торбу - тільки мелькнула за водою з противним звуком "хрррр". Я ж рачки вилетів з води, мов реактивний. З рюкзачищем за спиною.
Відхекав переляк на березі з усякими епітетами про свої розумові здібності, і міркую, як буть. По карті видно, що гора - прямо посеред села. Уявляєте, як це прикро - заблукати в селі? Треба, думаю, перейти гору - може, по той бік буде місток. І пішов я. Сяка-така, заросла кілька десятиліть тому дорога вела прямо, як мені здавалось, до недалекої вершини. Ледве вичалапую до точки, де має буть вершина... Дулі! Нема! Вершина пересунулась метрів на 300 вперед. А дощ періщить. Дочалапую і туди. Знов дулі! Це називається "фальшивий горизонт". Відомий термін. І таких фальшивих горизонтів було штук тридцять. Трохи мені очі не повилазили. А дощ періщить. Та нарешті з'явилася таки клята вершина. От тільки дорога пропала. Уткнулася в зарості малини й ожини - і пропала. Знаєте, що таке зарості ожини поверх старих гнилих колод? Переплутаної ожини поверх накиданих як попало, в кілька шарів, колод? Отож. Колючий дріт, спіралі Бруно і в'єтконґівські бубітрапи. А дощ періщить так, наче я в душі купаюся. З рюкзаком. П'ятдесят метрів по тій ожині й колодах я продирався з годину.
Продерся. Зрозуміло, на тому боці дороги не було. І стежки не було. Тільки ліс. Та ярки й видолинки. Ідеш, ідеш, а тоді - бац! перед тобою урвище. Вертаєшся... Нарешті я додумався, що треба йти по коров'ячих стежках. Корови ж спускаються до людей, правда? Отже, йду там, де корови ходять. А вони ходять униз уздовж потоків. Тих потоків, які тепер перетворилися на ніаґари. І, кляті корови, перед дощем вільно собі переходили з берега на берег... І я мушу переходити. Але не вільно. Форсувати, долати, перестрибувати, перебрідати, перелазити, перепливати... Добре, що я взяв з собою ОЗК...
Одно слово, через годину чи дві я кудись вибрів. На берег річки, ще бурхливішої, ніж та, що позаду. І крутий берег. На тому боці бачу село - дорога, хати, в хатах топиться. Я ж опинився на свого роду терасі - видно, що це чийсь сінокіс. Сусідський сінокіс зліва на 10 метрів вищий за той, де опинився я. А справа - на десять метрів нижчий. Кажу ж - тераси. Під ногами в мене хлюпає сантиметрів на десять води. І сам я весь із води - капелюх, волосся, окуляри, куртка, сорочка, труси, черевики, шкарпетки - натекло і в ОЗК. Отака диспозиція.
Я подерся ліворуч. Не пам'ятаю, як, але видерся. На одну терасу... Потім на другу... На третю... І, о чудо! На четвертій бачу перед собою новеньку, міцну, ковану кладку на тросах! Я радісно перебіг, попросився до когось обігрітись. Дякую тим добрим людям, обігріли. Розказали, що за прогнозом це була величезна злива, що порозмивало дороги й мости, що вирубало струм, що дітей повідпускали зі школи...
Потім я пішов у центр тієї Бистриці. Думав, сяду на якийсь автобус абощо, щоб утекти у Франківськ. Та не було ніякого автобуса, не було нічого - мости ж порозмивало. Ще якісь люди теж наївно ждали автобуса й говорили, що то прості автобуси не можуть проїхати, а от є такий водій Долар, то він проїде скрізь і всюди, за будь-якої негоди... Довго ми стояли, але Долар не приїхав...
Утім, ви за мене не переживайте - я знайшов там готельчик і переночував. На другий день ще одні добрі люди відвезли мене у Надвірну. А звідти вже й до Івано-Франківська недалеко.

  • 1
Обрид фейсбук наршеті?.. Чи все-таки ні гавріли, ні какуни, ні какайли, ні каки, ні каци, ні поцкаки, ні косопузі, ні лаптьожники, ні лапті, ні снохачі, ні ригачі, ні ґруздєєди, ні мухоморники, ні мухоморкіни, ні портянкіни, ні виблядки, ні гімноїди, ні цапи, ні цапоморді, ні КЦП, ні ПЦК, ні навіть тощо не замінять почтивого москаля?

є такий водій Долар, то він проїде скрізь і всюди, за будь-якої негоди... Довго ми стояли, але Долар не приїхав...

Це в вас штука сильніша за "Фавста" Ґьотего... це точно ви не самі придумали, а всесвіт жартує?

Edited at 2016-01-17 07:46 pm (UTC)

О, я думав, що ЖЖ ніхто вже не читає і тут можна зберігати ескізи з фотографіями.

я думав, що ЖЖ ніхто вже не читає
Чого це? Аудиторії тихенько розподіляються за вподобаннями. Майже вся публіцистика, яку я читаю, це ЖЖ.
А на фейсбуці при всій його популярності діє жорстка цензура, до того ж здійснювана "невідомими батьками" за неоприлюдненими принципами - і це створює масу нюансів. Мене от забанили блискавично, і я можу тільки здогадуватися, за що.

Та ніхто вас не банив. Тоді вимагали підтвердження що ти реальна лічность. Морду лицця і докУменти. Чи не бот чи троль з купою личин. Я читав що нещодавно відмінили це через скарги людей, що таке врем'я що анонімність виправдана. Так що можете знов спробувати, мо з іншого імейлу.
Негребецький, а що там на фейсбуку, варто регаться? Є там Кербасі, Глорія, Зульфія? А то мені вас усіх трохи не хвата.

Я б з вами погодився, що це з формальних причин, якби той таки о.Негребецький або maksymus спокійнісінько не сиділи б у фейсбуці під псевдонімами (а ще безліч людей). Отже, все-таки забанили) Як русалоньку.
P.S.
Так що можете знов спробувати, мо з іншого імейлу.
Диви, і правда вийшло. Але я вже звик не коментувати - воно у чомусь навіть краще...

Edited at 2016-01-20 11:01 am (UTC)

Просто псевдонім має бути людиноподібний. Декотрим удається і з химерними побутувати у ФБ, але вас, либонь, хтось замельдував.

Є Кербасі - він Олег Бойко. Ґлорію і Зульфію я не френдю, але вони є. Забув їхні "заголовки". Фаїна Каплан є.

Ізя - все. Фейсбук заблокував мене знов - і потер усі коменти (тобто то не я, то Цукерманівці). Тепер вже не відновлюватиму...

Навіть не уявляю, що ви таке постите, що вас люто труть і банять? Расчлєньонка? Порнографія? Педофілія?

Коментувальний аккаунт завів щоб задавати деякі питання, які мене цікавили, виключно у вашому ФБ, отже усі мої коментарі ви бачили.
Перший раз протримався досить довго, а паспорт стали вимагати після коменту, де я згадав "Боїнг" (може, збіг). А тепер, мабуть, просто рутина - нік той самий, мейл схожий, ручки дійшли - і адью.
Читати без коментарів я можу, колись дуже давно, коли ФБ тільки з'явився, завів був там "антропоморфний" акаунт з своїм справжнім прізвищем, але з того акаунту я не зробив жодного комента - взагалі ніде... і нічого, ніхто не просить паспорта, регулярно шлють купу реклами... Отже, це не просто технічні вимоги, це якась форма цензури. Вони ж не просто акаунт блокують - зникають усі коменти з цього акаунту по всьому фейсбуку. Unperson вичищується автоматично))
P.S. Пробіг повз вашу френд-стрічку в ФБ (шукав Oleg Boyko, котрий Елбасы kerbasi, за стилем дописів дійсно схожий - подивлюся й туди), і кого тільки не побачив - і Brak Wykonawcy, і Dzxztz Zx - і нічого, сидять собі на фейсбуці. А ви кажете - цензури нема. Є.

Edited at 2016-01-29 05:25 pm (UTC)

Авжеж, цензура є, всі на це нарікають. Але мене банили тільки раз на один день, і ще були знищили одну тему. А на вас так напосілися, аж дивно. Я сам разів три-чотири "стукав" на відверто штучні акаунти неіснуючих людей і на відверті гейт-спічі - і мені було відмовлено. Тому я бачу для вас єдиний вихід: завести нову поштову скриньку й зареєструватися під людиноподібним ніком. ФБ, при всій його цензурі, значно динамічніший, ніж ЖЖ, у якому, звісно, теж є багато переваг, зокрема - змога публікувати речі фундаментальні.

змога публікувати речі фундаментальні
Отож. Щодо ФБ, я читати його можу, а відсутність можливості коментувати в якомусь сенсі навіть перевага... До вас у мене було старе питання щодо и-і-ы, я як не міг дочути дійсно і беззаперечно шостифонемної системи в укрмові (не в сенсі петербурзької фонологічної школи, тут питань нема, а от так як ви кажете - повноважної і беззестережної), так і недочуваю. От з дискусії у ФБ нечекано вияснилося, що є ще один дуже авторитетний недочувальник - Нечуй. Якщо закортить щось спитати - зроблю якогось мейла та знов аккаунт на 7 днів) Але навряд чи.
Знайшов також за вашою наводкою kerbasi, пробіг фейсбук Olegа Boyko - так, це він. Стиль той самий. Ну, почитаю. Персонаж сам по собі не дуже привабливий, але є відчуття, що він має сякий-такий інсайд у Києві. Хоч може й ні... Отже, був сенс з'явитися на ФБ на цей короткий час.
P.S. І щоб двічі не вставати:
Ми тут між собою знаємо, як їх називати. А офіційно? Котрі росіяни "по лаптям", а котрі - росіяни "по паспорту"? Росіяни й російці - це добре. Але ху із ху? Ще є росіянці. "По лаптям" - росіяни, "по паспорту" - росіянці? Чи російці? Мабуть, "російці", бо з жіночим родом не складається.
І в нас така ж біда. От хай вони що хочуть кричать, обливаючись водою, але ті два квазікавказці - не українці. Так само, як не був висерман. Може, хай ми будемо українці, а вони - україняни?

Що тут думати: офіційно треба так росіяни по лаптях - руські, росіяни за паспортом - росіяни. Щодо українців - ви українці, ми громадяни України. І все. Офіційно треба так і тільки так.

Edited at 2016-01-30 06:33 pm (UTC)

Сумую за ЖЖ. Там були такі класні люди. Там була свобода слова. Там можна було знайти написане 5 років тому. Але ЖЖ купили гавріли й висмоктали соки. Мусив перейти сюди. А тут просто помийниця. Такої кількості ідіотів та істеричних ідіоток я і в житті не бачив. Бо там можна було відвернутись, перейти на другий бік вулиці. Тут же воно вилізло не табуретку і пропагує, заражає своїми психічними болячками інших. Неможливо поспілкуватися з нормальними людьми (слава Суті речей, вони теж є), щоб не влізло якесь чмо, чи щоб тебе не прибило течією до лігвиська гниломозких моржів і моржих. Тьху на вас.

Ніхто ніяких соків не висмоктував, усе на місці. Отже, не мусили перейти, а захотіли перейти.

а де друга частина?

  • 1
?

Log in