scheise

Журнал о.Негребецького

Миротворче
scheise
nehrebeckyj
Після армії Кеча влаштували працювати в МВС, на шикарну синекуру, де він сидів у кабінеті в капцях. Та потім настала Незалежність, побудова капіталізму, Кеч шукав себе в бізнесі, не знайшов і вернувся в МВС, але вже простим дільничним. А тут почалася війна в Югославії, KFOR, ООН і все таке. На додачу, треба було туди ще й поліції - називалося UNPROFOR. І Вкраїні виділили квоту: спрямувати в колишню СФРЮ сорок поліцаїв зі знанням англійської мови. Якщо ви ще не регочете, то можна. Бо 40 міліціонерів (!) зі знанням англійської (!). Але був Кеч! І він записався. Пройшов курси, поїхав. Служив у якомусь сербському анклаві на території чи то Хорватії, чи то Боснії. Служба полягала в тому, що виїжджав на розслідування злочинів з місцевою сербською поліцією - це в спокійний час. А коли мали налетіти американські бомбовози, то Кеча брали за рученьку й приковували кайданком до артилерійського складу чи сховища паливно-мастильних матеріалів. Та й у спокійний час було незатишно, бо він наймав квартиру поряд з казармою, і вечорами сербські вояки напивалися сливовиці й стріляли в небо з АКМів, намагаючись зобразити мелодію: Та-та, та-та-та, та-та, та-та-та. Два бронежилети на вікні, міцно стиснутий сфінктер і давні звички вимагали розслабухи - бухла й сексу. Тим більше, що напередодні розійшовся з жінкою. А що було добре в UNPROFOR - платня 180 доларів на добу. Проти 6 млн. купонокарбованців ($30) на місяць удома. У перші ж вільні дні Кеч поїхав у Загреб, за 115 доларів замовив проститутку - виявилась вісімнадцятирічна, і Кеч, угамувавши хіть, як дитя русской культури, прочитав дівчині моралізаторську лекцію: "А зачєм ти ето дєлаєшь? А пачєму би тєбє нє пайті учіться?" Чи то її відповідь, чи то загребські розцінки на комерційний секс розчарували Кеча, і він вирішив їздити по втіхи в Київ - навіть з дорогою це було дешевше. Під час кожного щомісячного візиту накупляв тут газет з оголошеннями і вечорами вирізав різні "Чарівні сумують" та "Гувернантки для самотніх чоловіків". І під автоматну музику за вікном клеїв витинанки на UNPROFORівський скоч (див. фото). У Києві зупинявся в мене, сідав за апарат і накручував номери з оголошень. Причому, гад, в якихось спеціалісток лишив мій телефон, одна з них подзвонила, питаючи Кеча, а коли я сказав, що його нема, почала жалітися на Кечів неортодоксальний підхід до продажної любові: наймав по 5-6 дівиць, садив їх у ванну, сам ставав на табуретку й обпісював їх згори. :( Іще одне негарне був учинив: коли я не бачив, знайшов мою телефонну книжку і накрутив кілька номерів моїх знайомих дівчат, пропонуючи їм провести з ним певний час за 30 доларів. І що дивно: дівчата, які в мене проходили в рубриці "скромні, цнотливі" не кидали з обуренням слухавку, а радісно підтримували розмову - я саме був зайшов і з інтересом прислУхався. "А що ми будемо робити? А де? А хто вам дав цей номер? А який ви?"
Яка ж мораль цієї розповіді? Ага, згадав. В одному з наклеєних оголошень писало: "Обучаю фриволите". Мене й Кеча оголошення так заінтригувало, що по приїзді це був найперший номер, який він набрав. Обізвався старечий голос... Виявилося, що фріволіте - то якийсь вид плетива з ниток. Облом.

?

Log in

No account? Create an account