scheise

Журнал о.Негребецького

Миротворче
scheise
nehrebeckyj
Після армії Кеча влаштували працювати в МВС, на шикарну синекуру, де він сидів у кабінеті в капцях. Та потім настала Незалежність, побудова капіталізму, Кеч шукав себе в бізнесі, не знайшов і вернувся в МВС, але вже простим дільничним. А тут почалася війна в Югославії, KFOR, ООН і все таке. На додачу, треба було туди ще й поліції - називалося UNPROFOR. І Вкраїні виділили квоту: спрямувати в колишню СФРЮ сорок поліцаїв зі знанням англійської мови. Якщо ви ще не регочете, то можна. Бо 40 міліціонерів (!) зі знанням англійської (!). Але був Кеч! І він записався. Пройшов курси, поїхав. Служив у якомусь сербському анклаві на території чи то Хорватії, чи то Боснії. Служба полягала в тому, що виїжджав на розслідування злочинів з місцевою сербською поліцією - це в спокійний час. А коли мали налетіти американські бомбовози, то Кеча брали за рученьку й приковували кайданком до артилерійського складу чи сховища паливно-мастильних матеріалів. Та й у спокійний час було незатишно, бо він наймав квартиру поряд з казармою, і вечорами сербські вояки напивалися сливовиці й стріляли в небо з АКМів, намагаючись зобразити мелодію: Та-та, та-та-та, та-та, та-та-та. Два бронежилети на вікні, міцно стиснутий сфінктер і давні звички вимагали розслабухи - бухла й сексу. Тим більше, що напередодні розійшовся з жінкою. А що було добре в UNPROFOR - платня 180 доларів на добу. Проти 6 млн. купонокарбованців ($30) на місяць удома. У перші ж вільні дні Кеч поїхав у Загреб, за 115 доларів замовив проститутку - виявилась вісімнадцятирічна, і Кеч, угамувавши хіть, як дитя русской культури, прочитав дівчині моралізаторську лекцію: "А зачєм ти ето дєлаєшь? А пачєму би тєбє нє пайті учіться?" Чи то її відповідь, чи то загребські розцінки на комерційний секс розчарували Кеча, і він вирішив їздити по втіхи в Київ - навіть з дорогою це було дешевше. Під час кожного щомісячного візиту накупляв тут газет з оголошеннями і вечорами вирізав різні "Чарівні сумують" та "Гувернантки для самотніх чоловіків". І під автоматну музику за вікном клеїв витинанки на UNPROFORівський скоч (див. фото). У Києві зупинявся в мене, сідав за апарат і накручував номери з оголошень. Причому, гад, в якихось спеціалісток лишив мій телефон, одна з них подзвонила, питаючи Кеча, а коли я сказав, що його нема, почала жалітися на Кечів неортодоксальний підхід до продажної любові: наймав по 5-6 дівиць, садив їх у ванну, сам ставав на табуретку й обпісював їх згори. :( Іще одне негарне був учинив: коли я не бачив, знайшов мою телефонну книжку і накрутив кілька номерів моїх знайомих дівчат, пропонуючи їм провести з ним певний час за 30 доларів. І що дивно: дівчата, які в мене проходили в рубриці "скромні, цнотливі" не кидали з обуренням слухавку, а радісно підтримували розмову - я саме був зайшов і з інтересом прислУхався. "А що ми будемо робити? А де? А хто вам дав цей номер? А який ви?"
Яка ж мораль цієї розповіді? Ага, згадав. В одному з наклеєних оголошень писало: "Обучаю фриволите". Мене й Кеча оголошення так заінтригувало, що по приїзді це був найперший номер, який він набрав. Обізвався старечий голос... Виявилося, що фріволіте - то якийсь вид плетива з ниток. Облом.

П'яна лєнініана
scheise
nehrebeckyj
У нас в армії був один прикметний "дворічний охотник" (так ми, зі Швейка, себе називали). Цілковито лисий у 23 роки, за що мав од кадрових офіцерів прізвисько "Юбілєйний" на честь металевого ювілейного рубля з Лєніном, любитель шарового бухла і легкодоступних дівиць.
Ми в цьому есеї будемо його для зручності звати Кеч. Оскільки Кеч неабияк бухав, то користувався в кадрового офіцерства авторитетом, через що старшим лейтенантом став набагато раніше за більшість з нас, і через що не раз виходив сухий з води. Наприклад, заступив п'янючий у караул і попався "провєряющєму" з дивізії. Тут же примчало командування батальйону, звеліло Кечеві хекати в емальованого кухля, довго того кухля з мудрим виглядом нюхало, щоб урешті проректи: "Пєрєгар вчєрашній". Або: якось п'яного Кеча знайшов патруль, коли він повзав по центральній вулиці. Командир батальйону його виправдав: "Он же полз в направлєнії часті!". І нічого Кечу не було, він і далі "бездоганно" служив, навіть вступив у партію - неабиякий плацдарм для дальшого кар'єрного росту. Бухання не дуже сприяло другому його хоббі - сексу. Часто з перепою нє било гард-она - мався на увазі hard on, бо Кеч закінчив романо-германський факультет одного з південних університетів і любив повставляти в репліки англійські слова. Або того гард-она вистачало щоб потішити чергову дівулю тільки "на полфьодора". І дуже рідко коли вдавалося "по самиє патісони". А ще Кеч був стукач, про що радісно по п'янці зізнавався. Ми все одно з ним дружили, бо більше не було з ким, а чувак він був веселий і "неквадратний". Та й краще знати, хто в колі стукач, аніж здогадуватися.
У Кеча в тому місті, де ми служили, жила рідна бабка. Бабка була видатна комуністка ледь чи не з 1917 року, здається, персональна пенсіонерка, і в її двокімнатній хрущовці "трамвайчиком" у вітальні висіла на всю стіну картина "Лєнін чітаєт газєту Правда" - у півтора раза більша за 120х200 см оригіналу.
Бабка часто лягала в лікарню або їздила по путівці в санаторії, і тоді Кеч у вільній квартирі влаштовував оргії - з легкодоступними дівицями, морем бухла, однак без блек-джеку. З дівицями розважався по-швейківськи: тупою бритвою брив їм лобки, вставляв у дупи гребінці - робив з них русалок. Можна уявити, на що ставала схожа квартира. Та перед самою випискою бабки з лікарні чи з санаторію все сумлінно прибиралося, всі сліди буйства ретельно знищувалися, помешкання набувало первісного аскетичного вигляду. Але якось Кеч не встиг... Бабка приїхала раніше і застала вранішню картину: гори порожніх пляшок, купи голих дівок з гребінцями в дупах, сонно-п'яних Кечевих цивільних дружбаків... Бабка не вмерла. Бабка проявила міць революційного характеру, пішла в райком партії і написала заяву, щоб онука виключили з лав КПРС. Отакі були колись крицеві люде.
P.S. Кеча не виключили. Викрутився.

Мокро й сухо.
scheise
nehrebeckyj
Частина перша.
МОКРО.
"Зелені Карпати" тому зелені, що дощові. Це кожен знає. Коли дощі, то багато трави й багато грибів - гуцулам (і бойкам, і бойкам!) це добре. А туристам погано. Ото раз на кілька років вирвешся в ті гори, а воно ллє і ллє, ллє і ллє, і туман, і не видно ніякої карпатської краси. Один раз, наприкінці вересня, було таке, що вечір мене застав прямо в селі Бистриця, і не було де поставить намет, то я перейшов річечку - води було по кісточки - і став на протилежному березі. На високому - десь півтора метра.
Read more...Collapse )

Пересування в Шанхаї
scheise
nehrebeckyj
Нас возили на замовлених автобусах, тому часу й змоги вивчити громадський транспорт не було.


Read more...Collapse )

Дорога в Китай
Soneczko
nehrebeckyj
Якось мені майже не траплялося бувати за кордоном. Ну хіба що в Польщі, Болгарії, Чорногорії та двічі бував у Царгороді. І не дуже й хотілося. Тому рідні та знайомі буквально випихали мене штурханами на Sino-Foreign Audiovisual Translation and Dubbing Cooperation Symposium у Шанхай. Таки випхали - і правильно зробили.
Я, звісно, дика людина супроти бувалої в бувальцях нинішньої молоді, багато чого бачив уперше, тому й описуватиму так, як описували в совіцькі часи наші співвітчизники, які сподобилися побувати закордоном.
Read more...Collapse )

Шанхайські новини
scheise
nehrebeckyj
Сьогодні було відкриття фестивалю. Епічно. Але персонажі такі, що нашим героям сайту Рагу.лі лишається тільки вдавитися із заздорості. Були дві зірки:Джекі Чан та Майк Тайсон. Тайсона я сфотав. Жюрі фестивалю очолив кацапський режисерун Зягінцев, прізвище якого ніхто з присутніх не міг вимовити.

Не знаю, хто де, а я в Шанхаї.
scheise
nehrebeckyj
У нас пов'язаний з Шананхайським міжнародним кінофестивалем симпозіум з питань китайсько-міжнародної співпраці з кінотелеперекладу та дубляжу. Мабуть, почну перекладать з мандаринської.
у Шанхаї класно. Особливої екзотики нема, місто як місто, навіть у Болгарії її більше. Але китайські харчі - це щось неземне.
І прикре - після кількох днів тут ще більше стверджуюсь на думці, що більшість українців - дегенерати й недолюдки, яким місце в Лугандоні.

Сто бійців, один наказ
Soneczko
nehrebeckyj
Написав текст до пісні.
Викладаю якраз до дня Збройних сил.
На відео не звертайте уваги, я його просто так накидав.

Як далі жить?
arbeit
nehrebeckyj
Невідомі в неділю, 2 листопада, викрали ворота концтабору Дахау, де зараз меморіальний комплекс, з написом Arbeit macht frei ("Праця звільняє"), повідомляють німецькі ЗМІ.
tvi.ua/new/2014/11/02/nevidomi_vkraly_vorota_konctaboru_dakhau_z_napysom_arbeit_macht_frei

Набалакав тут.
Soneczko
nehrebeckyj
Щось трохи розучився, нема іскрометності й оригінальних думок. І ґудзичка на сорочці забув розстібнуть.
https://www.youtube.com/watch?v=LHH2k2ysvTs&feature=youtu.be


Любі друзі!
Soneczko
nehrebeckyj
Хоч як я не любив Фейсбук, але мусив туди перейти. ЖЖ зручніший, затишніший, але кацапський і трохи сонний. ФБ динамічніший. Сюди я ще зрідка писатиму якісь хвундаментальні речі.

Іще одна
arbeit
nehrebeckyj
Місяць чи два тому вийшла, я ще не бачив.

Seria-Jerome_cover47ivp_med


Троє у човні / Джером К. Джером. — Знання, К., 2014. — 270 с., м’яка обкл., (ст. 30 пр.).

Коштує 15 грн., дешевше за журнали. Українські переклади існують, досить непогані, однак люди захотіли ще один.

Прощавай, зброє...
StG-44
nehrebeckyj
У сиву давнину, в сімдесят сьомім році, на студентських військових зборах у батуринських лісах відпрацьовували ми форсування річки Сейм. Якісь такі були зелені човники, майже прямокутні. Хлопці веслували, а я сидів на носі з автоматом і бухкав холостими одиночними, щоразу відтягуючи затворну раму - бо не було спеціальної люминьової накрутки на цівку, щоб стріляло автоматично. І от на котромусь пострілі я зачепив заклацкою магазина за прямий передній борт і магазин мій з холостими набоями булькнув у швидкі води Сейму. Потім ми бігли в атаку, я доповів комвзводу Дімі Климчуку про халепу, а він доповів ротному і поки той думав, ми забігли од річки кілометрів на п'ять. Потім ротний таки додумався, посадив мене й ще трьох курсантів у бобік і ми поїхали на Сейм пірнати. Пірнали, пірнали - нічого не знайшли, звісно, бо течія там швидка й мій магазин був уже, мабуть, у Десні.
На другий день ротний відпустив мене в Батурин з наказом купити пляшку горілки, після чого підвів до прапорщика-завсклада. Прапорщик, звісно, спитав: "А харашо лі он служит", але магазин мені видав і навіть змусив мене тої горілки з ним та ще одним прапором випити. І послухати п'яненьку розповідь про його талановиту десятирічну донечку, яка так чудово співає пісню "Єсть бєседка в городє Чєркаси".
До чого я веду. Один магазин, а стільки було мороки й неприємностей. А тут військові віддають автомати, БТР,и самоходки, застави, гарнізони - і хоч би хто з них пляшку здер. Ще й орденами нагородять за зраду Батьківщини. Головне, щоб "речник" Сєлєзньов красиво набрехав, що знищили 700 терористів.

Логістика туриста й партизана
tanczyk
nehrebeckyj
У похід краще брати з собою не мило, а крем для бриття в тюбику. Миє краще за мило, важить менше, вистачає на довше, не торохкотить у рюкзаку. Шампунь у пакетиках - само собою.
Господарче мило краще відмиває тяжкий бруд, ніж туалетне. Беріть. Заодно труси виперете в перервах між боями.
Обов'язково брати маленьку лопатку - скажімо, садову копачку, які є у відповідних крамницях, чи навіть нагострену ложку. Саперну лопатку можуть не видати, бо розікрали, а одноразові туалети чимось же треба копати. Якщо цього не робити, то а) можливі інфекційні хвороби; б) ворог вистежить вас за екскрементами; в) самим же тяжко буде повзати.
Якщо годують централізовано, і нема де помити посуд, а одноразовий прогресивна громадськість не підвезла, то бажано мати рулончик поліетиленових торбинок, таких, як ото в супермаркетах. Укладаєш таку в казанок, тобі насипають туди супу, висьорбуєш суп, торбинку утилізуєш. У Бундесвері так роблять і нічого.
Напишу ще.

Як у воду дивився...
watch
nehrebeckyj
20 років тому написав був фейлетона. 18 березня 1995 року половину з нього навіть надрукував "Вечірній Київ" - була колись така газета. І ти диви, стільки часу минуло, а все так само.

НОВИНИ З МАЙБУТНЬОГО

Добрий вечір. Ви дивитесь новини УТН. Як повідомляє агентство ІТАР-ТАСС, російські федеральні війська, виконуючи наказ президента Росії Олега Піськовця, перейшли сьогодні опівдні так званий російсько-український кордон. Як відомо, перед федеральними військами поставлено завдання по відновленню єдиного матюкального простору в межах СНД. У ході виконання цього завдання федеральні війська зламали опір так званої «української армії» - незаконних банд формувань, що їх чотири роки готував і озброював уряд нелегітимної і самопроголошеної «української держави». Федеральна авіація завдала точкових бомбових ударів по містах Житомиру, Чернігову, Полтаві, Конотопу та Сумах. У результаті цих ударів згадані міста частково знищено. Встановлюючи законність і порядок, доблесні російські війська зазнають значних втрат, однак, як заявив кореспондентові ІТАР-ТАСС міністр оборони Російської федерації генерал Гусак, ці втрати втричі нижчі за розрахункові. Зокрема, в районі населеного пункту Батурин на трасі Москва-Київ смертю хоробрих полягло два батальйони російської морської піхоти, а в районі залізничної станції «Ріка Сейм» під Конотопом у нерівному бою майже повністю героїчно загинув полк спецназу повітряно-десантних військ Росії. Високі втрати, як повідомляє ІТАР-ТАСС, зумовлені тим, що проти російських військ в основному воюють добре підготовлені найманці-професіонали, зокрема з країн колишньої Югославії, з Афганістану, з Чечні, Південно-Африканської республіки та Руанди. Є повідомлення про жінок-снайперів з Прибалтики (так званий загін «Білі колготки»). На сьому годину вечора за московським часом, як повідомляє ІТАР-ТАСС, федеральні війська перебували в передмістях столиці України Києва. Генеральна прокуратура Російської Федерації видала ордер на арешт самозваного «президента» України Макара Даниловича Учманюкова, 1937 року народження, який, за даними федеральних властей, переховується в будинку колишнього ЦК Компартії України.
Продовжуємо наш випуск. Агентство Укрінформ повідомляє з Міністерства оборони України.
Read more...Collapse )

Пророцтво 1350 року. Сатана, Страшний суд
Soneczko
nehrebeckyj
Originally posted by stepom at Пророцтво 1350 року. Сатана, Страшний суд
Detail of Satan from The Last Judgement by Jacopo da Bologna 1350



Сім років разом
tanczyk
nehrebeckyj
0009c1y0
Мій маленький антикварний друг. 10 квітня 2007 року купив. Звісно, тепер є значно крутіші, функціональніші ґаджети, одначе я своїм і досі страшенно задоволений. Так, Symbian - ну то й що? QWERTY-клавіатура - це кайф. А скільки книжок з нього перечитано. І кіна можна дивитись, якщо треба. І Інтернет. І сім днів тримав акумулятор. Тепер тільки три.

Через бунт і війну
Soneczko
nehrebeckyj
забув підвести підсумки року. Три книжки вийшло ж у моєму перекладі. Дві товсті й одна тоненька.
Seria-Frank-2tdkeb_med
Read more...Collapse )

Кандидатами в президенти навіяло
scheise
nehrebeckyj
Дер Дарт Вейдер Дарку Чепак за дерті черпак.

549831_1_w_590

Я є.
Soneczko
nehrebeckyj
Просто не пишу тут, бо що напишеш?

?

Log in